Наприкінці 1920-х років у Харкові, тодішній столиці УРСР, зводять будинок. Його спроектовано міським архітектором Харкова Михайлом Дашкевичем. Тут передбачено все для зручності мешканців – просторі світлі кімнати, високі стелі, великі вікна. Поряд навіть розбили сквер, аби ті, хто житимуть тут, мали де відпочити. Заселяли будинок українськими письменниками, найкращими з найкращих. Тут жили Павло Тичина, Микола Хвильовий, Остап Вишня. Страшна хвиля сталінських репресій, що прокотилася країною, спустошила будинок. Заарештовано було мешканців сорока квартир із шістдесяти трьох. Колись новобудову називали будинок «Слово», бо сама споруда мала в плані літеру «С». Та вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ – «дом предварительного заключения».
Документальний фільм «Будинок «Слово»» розповідає про унікальну споруду Харкова, що і нині стоїть по вулиці Культури, 9. У 2003 на його стінах з’явилась меморіальна дошка з іменами усіх його репресованих жителів.
